
Коротко о себе: Чё-как, народ? Я тут расскажу вам историю, которую один такой наркоманец-комик через всю голову пропустил. Держитесь крепче, потому что будет полный бодряк!
И так, сказочка началась, когда я решил попробовать новые закладки. Знаете, в моей жизни наркотики - это как соль в огурце, без них как-то не то. Люблю все, что связано с химией, эйч и прочей веселухой. И вот однажды, сидя дома, я решил, что пора мне попробовать МДМА.
Начался поиск опийного "кайфа" - что-то светящееся, что-то вызывающее клиниться и жонглировать вульгарными шутками. И вот, как назло, все связи были заняты. Я даже подозревал, что мне просто втерли про здоровье, но что делать, как говорится, не опиум для народа.
И вот, когда я уже начал отчаяваться, я услышал о великом человеке из подпольных кругов, который мог помочь мне в этом деле. Он называл себя "Химический Мэри Поппинс", и говорил, что у него есть все, что мне нужно.
Думаю, вам уже понятно, что я согласился на его предложение. Мэри оказался на редкость интересным собеседником. В отличие от моих никчёмных друзей, которые только читят, он действительно знал толк в своём деле.
Так вот, мы встретились в подворотне, и мне досталась маленькая пакетик с моей мечтой. Я уже представлял себя, как втертый герой из фильма, чувствующий галлюцинации и видящий мир искажённым. Хотя, честно говоря, я и так уже видел его искажённым. Ну да ладно, продолжим.
Что же, вечер настал, и я решил проверить все предположения. Взял маленькую дозочку, "занюхал" её и стал ждать. И тут началось самое интересное. Я почувствовал, что меня пронизывает нечто новое, нечто, что заставляет мои мысли плясать танго с реальностью.
Вокруг меня все стало ярче и контрастнее. Казалось, я находился в фантастическом мире, где время замедлилось, а я стал частью весёлого праздника. Я начал голосить, смеяться, как гик на Comic Con.
Но вместе с этим новым миром, поджидала меня ещё одна неожиданность. Я понял, что это был не только бодряк, но и скрытые чувства, которые давно прятал от всех. Я осознал, что я гей. Вот такая вот магия наркотиков, они пробудили во мне истинное "я".
Теперь я стал думать о своей новой жизни. Я искал группы поддержки, где мне можно было бы поделиться своими мыслями и чувствами. Ведь в каждом из нас живёт маленький наркоманец-комик, который просится наружу.
Не буду вам лгать, было непросто. Обычные люди иногда не очень открыты для таких изменений. Они смотрели на меня словно на человека, на которого кто-то начитался вылизывать электрические розетки. Я продолжал искать единомышленников.
И, конечно же, я нашёл их. Я попал в уютное сообщество, где я смог найти поддержку и понимание. Там были люди, которые проходили через схожие веяния и приняли меня, как я есть. Мы смеялись, шутили, бодрствовали, искали новые закладки и говорили о своих приключениях.
Со временем, я обрёл уверенность в себе. Я понял, что быть геем - это не повод для стыда. Быть наркоманом-комиком - это не окончание жизни. Это новая глава, новая возможность найти тех, кто нас поддержит и полюбит.
Итак, вот и закончилась моя история. Она наверняка вызовет массу эмоций - у кого-то вызовет раздражение, у кого-то возникнут вопросы, а кто-то, возможно, найдёт в ней кусочки своей жизни. Но такова правда, правда наркомана-комика, который нашёл свою истину и стал геем.
Итак, дорогие друзья, не бойтесь искать новое, открываться для новых впечатлений. Жизнь полна сюрпризов, и мы сами решаем, какие из них принять и какие проигнорировать. У каждого из нас есть своя история, и она заслуживает быть рассказанной.
Спасибо, что выслушали меня. До следующих наркоманских сказок!
Але, добавлю фишечек шановним користувачам. Спонсори 🔻
Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.
Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.
Заряд акціями почався звідси:
Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!
Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!
Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.
Тут найкрутіше:
На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.
Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.
І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.
Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд